Місяць другий 
[…Коли вже не бракувало підтверджень…]


Другий візит до лікаря був не менш хвилюючим, адже ось він момент істини.. коли вже не тест, а інша третя жива людина, крім мене із Максом, зможе підтвердити чи заперечити мій стан. То може смішно, але оте крісло для огляду в гінеколога мене завжди страшенно лякало, та все ж як виявилось менше, ніж потенційне материнство 🙂 Лікарка виявилась дуже турботливою і, бачачи мій переляканий стан, охоче заговорювала мене чимось та швиденько провела огляд. “Діагноз: вагітна, фізіологічно усе відповідає нормам 7-ого тижня, ви здорова жінка, ні за що не хвилюйтесь, не відмовляйте собі ні в чому окрім паління та алкоголю, все гаразд”. Ось він – тріумфальний момент 😀 Пам’ятаю, як ішла опісля візиту на роботу з широченною гордою усмішкою і не могла приховувати своєї радості!

Отже, вагітна!

Опісля почались й інші “радощі”, як от цілодобова нудота, закачування в транспорті, постійне бажання відпочити, дооовгий сон… Якось навіть Макс жартома зауважив: “Я тепер тебе майже не бачу, ти постійно спиш”. Якщо ведмеді на зиму впадають в сплячку, бережучи свої сили і ресурси, то мій організм мав свою маленьку “зимоньку” в животі і запасався енергією на майбутні періоди.

Хоч стан був не той з приємних, проте я себе тішила думкою, що в мені росте наше вимріяне малятко. Тоді тижні тягнулись так довго і я з такою насолодою щонеділі читала про всі особливості організму дитини і мами на кожному конкретному терміні. Десь впізнавала себе. Дуже класно мати додаток на мобільному, де тобі приходить сповіщення кожного тижня із новою картинкою як виглядає маля і на який фрукт схоже в розмірі 🙂

Оскільки дитинка на перший місяцях далеко не схожа на маленьку людинку, то наше перше ніжне звертання до малятка було: “наша креветка”, а мене Макс гордо прозвав – креветконосцем 😀

 


Можна поширити за допомогою: