Місяць п’ятий
[…Мала реготунка…]


Коли народилась Даруся, я з нетерпінням чекала першої важливої дати – 1 місяць: здавалось, що в той час вже відчуватиму себе вправною мамою, яка розуміє своє дитя і може дати раду; наступний рубікон – пів року: маля почне зазиратись на їжу, окрім маминого молока; далі рік… коли територія малятка збільшується по максимуму, адже буде повзати, а то й ходити.
То ж п’ятий місяць був по відчуттях як безтурботна подія перед карколомним “пів року”. Чесно кажучи, так і безтурботно ми його провели 😋 Так сталось, що ми з Дарусею підхопили соплі та кашель, а разом з ними і “відмазку”, щоб відкласти всі басейни-масажі-тощо. Прокидались щодня без плану дій, а вже впродовж дня нас кудись чи до когось заносило. Були на фестивалі “Бабарод” у парку Знесіння, відвідували сестричок, тішили животи на Street Food Fest-і, одною ногою побували на Форумі видавців, двома ногами залазили у слінг відвідати Слінго “Мамівку” в парку – було багато спілкування і багато повітря 🙃


Якось поміж тим виром днів Даринка стала зовсім усвідомленою особистістю, розширився спектр емоцій. Ну а згадані в минулому дописі допитливі очі постійно грають вогниками і дивляться з величезною цікавістю до світу. Мене, як маму, це дуже тішить 🙂 Хочеться, щоб той дар – щиро дивуватись зі всього – не згасав якомога довше.


А для цього Даринці вже дуже кортить сідати й повзати, аби усе бачити і усього досягнути! Як тільки їй попадуться мої чи Максові руки, відразу хапається за них, напружує прес і сідає! І хоч цю позицію втримати поки вкрай важко… та перші кроки до успіху є! Як і з повзанням: в якийсь момент доня зрозуміла, що для того треба трохи рухати дупцьою і почала її піднімати вгору, підгинаючи під себе ноги (а не вбоки, як жабка). Я, як практично будь-яка мама, вже дуже з нетерпінням чекаю, коли вона усе це зможе впевнено робити. Вже зараз ми вивчили нову намотку слінгу, при якій доню можна виймати і запихати назад без розкручування шарфа – це мега-крятяк, а як почне сідати сама – то перейдемо до ерго-рюкзака, то вже зовсім халява… чік-чік і дитина на тобі 🙂
Разом з тим ми собі прикупили слінгонакидку, зшиту майстринею зі Львова і дуже задоволені! Тепер нам ні осінь, ні зима не страшні 🙂 Для тих, хто не дуже в цій темі (як і я буквально паро тижнів тому), на замітку: щоб дитинці було тепло в слінгу чи рюкзаку восени і у морози, то є дві цікаві штуки – слінговставка і слінгонакидка. Перше шиється під вашу куртку і двома блискавками прищіпається до її країв, так би мовити збільшуючи обхват. Друге накидається на слінг, зав’язуючись на спині мами (як фартух :)), і підходить під будь-який верхній одяг, правда в такому випадку свою куртку лишаємо розстібнутою. Наша слінгонакидка зверху із плащовки, зсередини флісова, а спереду має кишеньку для вигрівання рук мами 😍 Ну і з такої нагоди ось вам слінго-колажик:


А тепер від ліричного відступу вертаємось до Даринки  Якщо раніше вона розговорилась на не жарт, то тепер ще й розреготалась! Якщо колись мені треба було довго чаклувати над нею, щоб викликати заповітну посмішку, то тепер вона регоче довго, дзвінко і часто! Це дуже потішно!

Розсмішити свою дитину і бути впевненим, що їй з тобою весело, що ти не нудна мама… Хоча тут ще питання: хто кого розважає? Даринка навчилась накидати на себе покривало з головою і коли я питаю: а де Даринка?, то вона хвацько махає руками, скидаючи його з себе, і грайливо дивиться на мене: ось я!) Узагалі її ігри стали різноманітнішими… і навіть якщо я забула взяти з собою іграшки на прогулянку, то можна все компенсувати давши їй в руки свою долоню, перебираючи пальцями, або ж її покривало. Вона довго обмацує, пробує на зуб, махає, вдивляється – одним словом має чим занятись!

А це особливо важливо, коли я хочу зайнятись “господаркою” вдома, Даруся не хоче лишатись в іншій кімнаті, її треба брати з собою, часом навіть у ванну 😀 Оце приймаєш душ і співаєш на все горло, а доця лежить в автокріслі, дивиться на шторку і радіє, що з-за неї чути маму) Так само ми освоюємо на кухні ази готування, розказую що роблю, даю в руки помацати цибулю, моркву та інші інгредієнти.
Окрім цього я мала безцінну нагоду відчути себе “мамою двох”. Моя сестра залишала на нас з Дарусею свою доню Настку (а мою похресницю!), то є вельми цікаві враження. Скажімо так: я ще більше заповажала своїх сестер, в яких уже по двоє кльоцків, і зовсім схиляю голову перед моєю мамою, в якої ми були втрьох! Добре, що Настуня чемна дитина.. під час першого візиту моя Даруся давала джазу, але тут врятував слінг, в якому вдалось її приспати, і мати змогу побавитись з похресницею. А вже другий візит пройшов на ура! Ми разом грались, балакали, сміялись – просто кожен як вмів і міг. Христю, я готова до наступних візитів 😉
Це прекрасно, що ми маємо велику дитячу компанію! А тепер вона ще й поповнилась із народженням Сашка і Лева (синочками наших друзів)! То ж наша банда молодих батьків збільшується. Розсікаємо з колясками, балакаємо про дітей, радіємо своєму щастю!


Не полінувались ми і на мою роботу у Симфоні завітати, де нас чекали дуже рідні лиця, смішні історії, теплі посиденьки, а ще компанія Яреми і Давида для Дарусі. Всім добре 🙂 Так недавно прийшло в голову: Я УЖЕ ПІВ РОКУ НЕ ПРАЦЮЮ! А наче у відпустку і не йшла… просто тепер фрілансер, який веде дуже довгограючий проект під іменем “Даринка” 😀


Завершуватиму свій мамусин звіт ідеальними вихідними, які однозначно будуть в колекції мого щастя! Я ж писала, що з чоловіком мені пощастило, правда? 🙂 Прокинувшись в суботу, Максим запросив своїх дівчат (мене та Дарусю 😉 ) на сніданок у центрі, де ми смакували каву із великою пухкою молочною піною, поїдали сніданкове меню у новому закладі Plates&Cups, підсолоджували моменти неймовірними десертами. Далі вирушили гуляти “на цитаделі”, де до нас прийднались друзі із своїм малюком. На фоні грала класична музика для весільної церемонії, ми жмурились сонцю і ділились батьківськими радощами. А увечері завітали вгості до бабусі й дідуся. Сонячна субота доповнилась похмурою, але насиченою неділею – мандрівкою до Скель Довбуша. Ну хіба можуть бути кращі вихідні?! В такі моменти хочеться посміхатись до неба: “Егегей, Боже, дякую! З мене кава” 🙂


Можна поширити за допомогою:
  • Olesya M

    Хі….і ти лаха дреш з доціка, натягуючи на голівку всякі “шапи” 😀

    • Nastya Mryglod

      то я ще не все публікую 😀 Макс завжди каже: “що ти знущаєшся з дитини?)” але то ж з любові!) треба дуркувати… навіть мамам