Місяць перший
[…Я точно вагітна?…]


Зазвичай я охоче і багато пишу про мандри, нові місця, зустрічі, їжу, людей.
Що ж… не так давно у моєму житті розпочалось дуже особливе мандрування – часом щасливої вагітності. Ця тема для мене зовсім нова, то ж я, як захоплений початківець, хочу записати свої перші враження. Сподіваюсь колись, тримаючи малятко на руках, буду, сміючись, читати про свої переживання, страхи, новий досвід… і вже впевнено почуватись в статусі Мами.

Почну мабуть із того, що ми із Максом не раз собі весело мріяли про те, які у нас будуть дітки, на кого будуть схожі, чиї вредності переберуть, чиї очі, а чиї щоки 😊 Звісно дитинка мала б бути пампуляста як я, але мати красиву Максову посмішку, багато галасувати, як це властиво сімейству Мриглод, але й не занадто багато… і з розумінням вміти тихенько бавитись, як це властиво більше Мотам. Хай там як, але ставши однієї сім’єю ми охоче сподівались, що зовсім скоро поповнимо наш дует кимось маленьким і неповторним 😏

Здавалося б, із великим взаємним бажанням дітей та моральною готовністю, все буде сприйматись доволі спокійно. Але… звісно ж це був шквал емоцій, який не закінчується по сьогодні!


Я вже відчувала, що коїться щось магічне, але постійно бракувало якихось підтверджень. А чи точно я вагітна? Подумаєш, жіночий цикл затримався… буває.
То ж перш за все ми, як то годиться, вирішили “протестувати” мене. Вибрались прогулятись районом до аптеки, у вихідний сонячний день з якимось таким святковим настроєм. Продавщиця радила нам різні варіанти, а ми, посміюючись і нічого не розуміючи, кивали головами 🙂 Вибрали і для певності взяли два. Вдома час не заставив нас довго чекати і за класикою жанру виступили дві радісні смужки. Я все перепитувала Макса: “там точно дві, ти їх теж бачиш?”, а Макс весело відповідав: “Та точно, двііі!” 😀

Далі в голові все потрохи почало перевертатись, з’являлись нові думки на кшталт:
– а чи не занадто тисне живіт ця гумка від спідниці?
– що робити? до кого іти? я нічого не знаааю!
– ну чому, ну чооому я мала так застудитись саме зараз? а що як це погано вплине на мою дитинку?
– як мені лікуватись…? ліки ж шкідливі можуть бути. Хм, тоді тільки народні методи..
Цей перелік далеко не вичерпний. І оскільки ми прийняли рішення поки що нікому нічого не казати, то й порадитись не сильно було із ким. Прийшлось швидко дорослішати, ну чи… намагатись 🙂

Перед першим візитом до лікаря я сиділа на лавці в коридорі, дивилась на плакати в жіночій консультації і тепер усі ці зображення “жіноче тіло в розрізі” мене до чортиків лякали, руки пітніли і тряслись, я не на жарт.. молилась. Так страшно мені давно не було. Нарешті, коли підійшла моя черга, я зайшла і лікарка спокійно та звично запитала: “що турбує, із чим, сонечко, до мене прийшла?”. А я невпевнено відповіла: “Мені здається.. я вагітна. Принаймні тест показав і наче признаки є.” Вона з цікавістю глянула на мене, перепитала чи я одружена (мабуть я виглядала як перелякана старшокласниця чи що…:)) Порадила приймати фолієву кислоту і запропонувала завітати до неї на 7 тижні, коли вже навіть фізіологічно, без здачі крові, можна буде підтвердити мою вагітність. То ж довелось іще трошки почекати…


Можна поширити за допомогою: