Місяць п’ятий
[…Повна сил, повна нових вражень…]


Варто зазначити, що в другому триместрі моє самопочуття значно покращилось. Відбулась я лише декількому нудотами, а поза тим відчула великий приплив енергії. Це дозволило знайти час на читання розумних книг про материнство, невтомно дотримуватись режиму відвідин лікаря, здачі аналізів і зрештою… написання цих нотаток, які, я впевнена, будуть безцінно цікавими для нас з дитинкою в майбутньому 🙂

Тепер, коли мій животик гордо і округло визирає назовні, то не тільки близькі, але й “дальші” люди дізнались про наші вагітні зміни. Пам’ятаю, як на роботі всі почали мене вітати… а я почувалась так, наче в мене свято! Так зворушливо і потішно, коли оточуючі намагаються про мене подбати, з чимось допомогти, убезпечити від зайвих нервів чи… незручного крісла 🙂 Хоча є і зворотній бік медалі такої публічності: зауважила за собою наплив справжньою люті від кінчиків пальців на ногах до пульсуючих щік, коли хтось невдало жартує про вагітних, або кидає якісь дуже некоректні фрази, до прикладу, списуючи якісь мої зауваження чи вимоги по роботі на вагітний стан: “та це ти так злишся, бо в тебе гормони”, “то певно токсикоз”. Що тут скажеш, люди бувають різні, деякі з них дуже далекі і поверхневі. Вони ж не підозрюють, що якби я й справді дала волю гормонам, то певно б смачно зарядила декому і зліва, і справа! Така от ревнива за своє малятко мама 🙂 Адже образа полягає зовсім не в тому, що хтось кидає гострі фрази в мою сторону, але й опосередковано замішує в усю цю “кашу” і мою дитинку, то ж хай пиняють на себе…

Окрім пробудження усіх цих материнських архе-інстинктів, маємо й інші грандіозні події! 27 листопада – наш особливий день. Лежучи у ліжку, я відчула, що дитинка штурхається. Думаю: “треба прикласти руку і перевірити чи бува не чутно стуків і ззовні.. щоб потішити нашого татка”. Оп! Моя рука відчула добрий штурханець! Кличу Макса, він за секунду вже лежить біля мене… не дихаючи навіть… приклав свою руку і тихо чекає. І ось… переможний зойк! Великі круглі очі Макса і ще один бутуць! Наш татко неймовірно збуджений і щасливий притуляється щокою до животика… і знову: штурх! 🙂 В мене сльози на очах, Макс переможно радіє! Варіації пішли далі: “ану чи видно буде щось візуально, не прикладаючись до животика”. Ще пара штурхів і наш татко вже ледь не стрибає! Шкіра на животику легенько піднялась в тому місці, де маля бутуцькалось. Такі, здавалось, маленькі події… але такі солодкі і неймовірні! Наше чудо ще навіть не народилось, а вже дарує нам незабутні миті щастя!

А ще я хочу подякувати своїм найкращим у світі сестрам! Адже саме з ними я можу поділити свої страхи, спитати поради, поцікавитись питаннями. Від одної мені уже дісталась подушка-ковбаса, на яку я ідеально вмощуюсь до спання, від іншої – приємна до тіла та мегазручна піжама з пігнвінами, в поєднанні ці речі створюють мені справді солодкий сон і бадьорий настрій вранці! 😉

ЕКВАТОР!
Якраз на 20 тижні лікарі приписують друге побачення з дитинкою через УЗД. Гадаю, це чудовий спосіб відсвяткувати екватор. Цього разу ми пішли до рекомендованого спеціаліста-узидиста (звучить як ніндзя :)) в обласний діагностичний центр. І хоч техніка була з тих простіших, проте найзаповітніші слова ми почули: «з дитинкою все добре, показники в нормі, все гаразд». Наша малеча спокійно лежала на бочку, головою вниз і спала. Саме у такій позі на боку найчастіше засинає наш татко… видно то спадкове.
Як великою інтригою, так і складним завданням, виявилось визначення статі. Цитуючи лікаря: «Даю 95%, що буде дівчинка. Точно тут не скажеш, бо ніжки дитини щільно стулені, але оскільки ніде нічого не стирчить, то можна робити висновки». На екрані виднілись дві маленькі ступні і обриси акуратної попки. Це мій улюблений кадр-спогад з нашої узд-пригоди! Макс сяяв від щастя, а потім тихенько признався, що насправді хотів дівчинку. Ура-ура! Окрім цього лікар нам скинув короткі відео, де можна розглянути спинку, губи, руки, ніжки і все обличчя нашої… донечки. Вийшли ми із піднесеним настроєм і вирішили відсвяткувати новини смачним горням какао та пізнім сніданком в центрі (ну бо яка там робота.. зачекає). То був особливий день.


Можна поширити за допомогою: