Місяць шостий
[…Моторний гризун…]


Нам пів року! Маленько-велике свято, пів день народження 🙂
Уже 6 місяців минуло від моменту, коли мені на живіт виклали маленький згорточок і ми з Максом стали Мамою і Татом! Не віриться… Правду кажуть, що плинність часу дуже добре відчуваєш по дітях. Чи за пів року наші друзі і рідні сильно змінились? Мабуть ні. А от Даруся з маленького клубочка перетворилась в усвідомлену людинку. І десь поміж усього того грандіозно змінила наші життя…

Оскільки півріччя – термін пристойний, то можна й підбити підсумки:
– Даринка за цей час встигла наїсти більше 5-ти кілограм і вирости на 16 см, вона уже добре “тримається купки”. Маю на увазі, що новонароджені дітки здаються такими… желейними: коли тримаєш на руках, то відчуваєш, що тіло м’якеньке і треба його правильно тримати (чи то пак підтримувати). А Дарусею уже зовсім не страшно вертіти, підкидати, перевертати і робити різні викрутаси 🙃
– Доня намотала доволі великий і цікавий кілометраж за ці 6 місяців – поза містом це більше, ніж 2 000 кілометрів, а в межах Львова боюсь навіть рахувати. Були гори, скелі і озера, села, міста і дачні кооперативи. 5 областей і море вражень!
– У нас вже виробився свій сімейний режим дня: ранок починається десь о 8 год, коли доня прокидається і… ні, не плаче, просто голосно лепече, стягує ковдру з тата, щипає маму, голосно розкидає ногами по ліжку – це така версія будильника, коли його нереально проспати 😀 Далі у нас ранкові процедури, перебирання, годування, спілкування, ігри з перервами на півгодинний-годинний сон десь 3-4 рази на день. Поміж того зазвичай гуляємо декілька годин і десь біля восьмої вечора купаємо Дарусю і вкладаємо спатки. Далі починається НАШ час. Коли ми з Максом готуємо вечерю, їмо під фільм чи якісь лігисміху/танціззірками, вирішуємо справи, просто спілкуємось, читаємо книги і так далі. Статті на блог теж народжуються саме в цей час 😉 А тоді лягаємо коло Дарусі і починається марафон “як цьомнути дитину, щоб вона не проснулась”. Вона така солодка… лежить собі і сопе. То я не втримаюсь і цьомну в щічку, а Макс бачить і каже: “Я теж хочу!” і цілує пальчики. Ну а я – чубчик! Тоді Макс – вушко. Так може продовжуватись поки Даруся не почне відкривати очі, а ми миттю прикидаємось, що спимо і наче нічого не відбувається 😋 Маніяки їй-богу)

– Після літніх відвідин басейну ми твердо вирішили продовжити запливи і восени. Тепер Даруся і я – щасливі учасники Клубу “Китенятко” і двічі на тиждень плаваємо у басейні на Симоненка. Я лише допомагаю, за доньою ж вся робота: пірнати, розробляти тіло, затамовувати подих і навіть плисти у ластах! З відкритим носом пропливати під водою я не вмію, а моє піврічне дитинча вже може 😀 А щоб компенсувати старання доні, ми потішили її 10-тиразовим курсом масажу від пані Богдани і її теплих вправних рук 🙂

– Десь на початку місяця почали проситись два нижніх зуби, від чого Даруся нещадно гризе все, що попадає під руку… найчастіше – це звісно її власні пальці, які тепер наче живуть в роті..) Видно воно добряче муляє, адже часто супроводжується плачем та капризами, тут хіба працювати над позитивним мисленням і уявляти собі, якою ж потішною і смішною буде Дарусина усмішка вже з двома зубками 🙂
– Зі звукових новинок у нас: ма-ма-ма-ма-ма якщо доні зле, щось хоче.. і та-та-та-та-та, коли їй добре і вона в гуморі.. от тобі й на! Узагалі вона дуже смішно махає ротиком, коли приміряється видати той чи інший звук, на букву “О” кумедно складає ротик, як качечка, а ще любить робити фонтанчики на всі боки 😀 Коли засинає, то мугикає собі… Любить витягувати язик набік і вгору, а при тому ще й говорити 🙂

– Зміни відбулись і з очима, на сірій райдужці почали появлятись каро-зелені фрагменти (татові очі такі ж). А от волоссячко навпаки посвітліло 🙂 Цікаво, якою вона буде з себе ще за пів року…?
– До речі із кумедних досягнень: доця нарешті знайшла свої ноги (в прямому значенні!). І тепер ловить їх руками, складається в клубок, катуляється вбоки, крутиться як циркуль і повзає… задом 🙂 Так що ми її вже остаточно переселили на підлогу, від лиха (читати дивану) подалі.
– Доня беззаперечно впізнає наші з Максом обличчя, багато усміхається до нас. Якось Макс навіть сказав: “о тепер я точно знаю, що вона мене любить” 😀

– Цей місяць був також багатим на зустрічі і свята. Мені випала щаслива нагода стати хресною мамою Лева (сина наших друзів), тож тепер у Дарусі є два хресних братики 😉 До другого з яких – Максимка ми їздили на день народження аж у Тернопіль! Заскочивши принагідно і до прабабці Стефи, яка за гарною традицією дарувала Даринці пісні і теплі усмішки.  Окрім цього ми святкували день народження бабусі Таї, багато проводили часу із сестричками і нашими великими й малими друзями. Як же все таки добре мати хороших, люблячих людей поруч (обережно! нижче буде величееезний колаж із фото 😮).

– У свої 6 місяців Даруся стала володаркою… паспорту! Прочекавши, якихось 2.5 місяці ми таки отримали її закордонний біометричний документ: ну, світе, тримайся! Будемо мандрувати 🙂

А святкування нашого півріччя вийшло дуже спонтанним, але гучним: до нас прийшли сестри із своїми донями, які бігали по хаті, досліджували усі закамарки квартири, стрибали зі столу на пуфи і радісно верещали. Даруся ж “пасла коней” і спостерігала за тим всім, а ми з сестрами слухали “Сальто назад” і танцювали по-дивакуватому 🙂 Увечері прийшов наш татко із квітами і було нам дуже щасливо.

Ех, зупинись мить!..
Невже ми БАТЬКИ НЕЙМОВІРНОЇ МАЛЕНЬКОЇ ЛЮДИНИ?!
Береш доню на руки, відчуваєш її тепло, цілуєш солодкі щічки, ловиш усмішку і розумієш… оце заради чого живеш!
Є багато всього навколо, що може вибити з колії, навіяти сум, розчарувати, але дивишся в очі своїй малечі і все. Усе розвіюється, залишається тільки любов.

 


Можна поширити за допомогою:
  • Olesya M

    Бліц-питання: що то таки дивакувате ви тримаєте у руках над візками
    (гіпотетично, їдло) :). А ще так класно собі уявився той “ваш час” – ми
    якось так не вміємо…. як позасинають, то самому хочеться вже
    втишитись, щось попити, почитати…а на вечерю вже ніяк не вистачає :).
    День закінчується з сном дітей.

    • Nastya Mryglod

      то є Супкультура: суп у їстівному конусі 🙂
      а щодо вечора: то все питання звичок, які можна замінювати новими традиціями 😉

      • оо, я теж чомусь подумала що то той супчик, все ніяк не доберуся скуштувати. смачно?
        допис такий теееплий!
        вітаю з півріччям!

  • Tania Shevchenko

    клаас! вітання вам!) уявляєш, у нас режим дня точнісінько такий самий) включно з вечірніми шоу)

    • Nastya Mryglod

      Це дуже потішно і кумедно 🙂 Вітаннячка й вам!!
      д.с. тепер ще й “Голос діти”… ми шоу-пропащі люди 🙂