Місяць восьмий
[…Місяць за три…]


В минулому місяці я явно поспішила із статусом “карколомний” і “найбільше першостей”. Дитину як прорвало 😀 Перші пів року ми дивувались із маленьких перемог: ооо, вона дивиться на іграшку! ура! Вона вхопила за ногу левчика! ура! вона усміхнулась! ура! А тепер перемоги великі і дуже скупчені в часі. Що далі – то цікавіше 🙂

Ще не так давно Даруся була схожа на ляльку-неваляшку, коли сиділа, то її весь час хитало туди-сюди… наробила собі не одну гулю на голові – зате тепер наша доня уже і сидить впевнено, і навіть САМА сідає, коли їй забагнеться. З цієї святкової нагоди ми пересіли зі слінгу в ерго-рюкзак (я давно цього чекала!). А ще нарешті розклали наше годувальне крісло, тож поки я готую чи мию посуд, Даруся може коло мене сидіти і бавитись різним кухонним приладдям 🙂

З їжею теж пішов значний прогрес. Начитавшись багато про прикорм і відвідавши декілька семінарів, я твердо вирішила, що будемо практикувати педагогічний прикорм (окрім цього є педіатричний прикорм, чим відрізняються підходи можна почитати тут). Даринка знайомиться з їжею із великим апетитом, прицьмакує, видає такі солодкі звуки, що аж нам смакує краще 🙂 Вже вправно відкриває ротик, а потім чемно жує, підглядаючи як це роблю я. Спершу ми пробували всякі-різні овочі (нарешті я зготувала величезний гарбуз, який від літа чекав свого часу!), далі каші (рис, гречку), а потім і м’яско (телятина та індичка). Поміж того завжди смачно ішло яблучко, а згодом і груша, банан, хурма. І так мені подобається, що їй смакує… аби надалі апетит залишився, як в мами 😉

До речі, веселий казус був із їжею. У мене гостювала сестра із своїми донечками і поки я заварювала нам чай, вона тримала Дарусю на колінах. То уже почався мандариновий період року, тож моя Христя турботлива очищала шкірку і видавала дольки по черзі доцям, собі і… по інерції Дарусі 😀 Я це зауважила у момент, коли доня вже смачно смоктала мандаринку. Отакий вийшов “поступовий”, “неалергенний” прикорм в нас 😉

Підкріпившись людською їжею, доня почала підкоряти ширші простори квартири. Навчилась повзати вперед, спершу це було стилем “батерфляй”, дві руки вгору, відштовхується від підлоги і тягне решту тіла за собою. А тепер вже і ніжки згинає та переставляє. Тож я від неї ніде не сховаюсь, повзе за мною навіть у туалет 😀

За цими змінами слідували й перші збитки! Спершу доця добралась до шафи і моїх коробок, а згодом пішли в рух шухляди, розетки, дроти і… тапки! А рейтинг очолює лампа, яку Даринка спершу сама включила, а тоді вирішила облизати 🙂 Наш малий дослідник.

Веселих історій все більшає і більшає. Ми з Максом добряче нареготались, коли доця почала перевертатись уві сні. З закритими очима перекидається зі спини на живіт, а потім по інерції сідає… і так спить навсидячки із закритими очима та похиленою головою 😀 Узагалі вона тепер любитель поспати на животі. Спершу ми боялись її так лишати на нічний сон, але потім видихнули і зрозуміли, що наша малеча уже усвідомлена людинка і якщо їй щось заважає дихати, то вона сама дасть собі раду: поверне голову, відтягне ковдру чи відіпхне маму/тата якщо мало місця 🙂

Даринка уже познайомилась з усіма порами року. І так потішно вперше спостерігала за справжнім лапатим снігом, який падав їй на щоки. Вже мрію про наступну зиму, сани, сніговиків і повні штани щастя 🙂 А наразі намотуємо кола нашим районом. У сніжну погоду то ще той виклик до речі…😓 Прийшлось здобувати нову категорію водіння візком, то вам не квіточки: проїхати нерозчищеними доріжками, по льоді чи слякоті. Так до слова, наша дівчинка вже їздить розвернута до світу. Спершу мені було дуже незвично, часто зазирала як вона там. Але що поробиш, дитинця росте…

Правду кажуть, що по дітях найкраще відчуваєш як летить час. Моя людина року – Даринка. Завдяки їй життя змінилось в тисячі разів карколомніше, ніж нова стрижка чи перестановка вдома 😀 Минулий рік ми проводжали на Тростяні, Макс із друзями катався на борді, а я гуляла на вершині і мріяла як за рік вже будемо святкувати із нашою донею. Я тоді ще навіть не уявляла ті великі радісні очі, якими вона так любляче дивиться на мене. Як моя доня буде мене гладити по животі, коли їсть, чи кусатиме за плече, коли тримаю її на руках. Яка повзе на мій голос і грайливо зазирає з-за кута, регоче від душі на всі два зуба і солодко спить, притулившись до мами з татом. Наша неповторна і смішна.


Можна поширити за допомогою:
  • Olesya Mryglod

    Тепер тримайтесь ))))))))))))) А впершостей якось і не меншає ще як мінімум до 2-х, а там побачимо, що далі відбувається :). До слова, на відео якнайкраще видно, що доця така вже татовааааааааа 🙂 Цьом!

  • Christine Slobodian

    Люблю вас шалено 🙂