Місяць перший
[…і всі інші першості!…]


Немовлята мені завжди були схожі на… прибульців – таких, як малюють в кіно: з великими очима, непропорційно великими головами, гладенькою шкірою без єдиної складки 🙂 А вже потім протягом першого місяця дитинка перетворюється на відгодованого пампулястого ховрашка. Наша Даруся гордо наїла 1 кг і виросла на 2 см!

Перші тижні втрьох дуже насичені емоціями, так як більшість батьківсько-дитячих ритуалів ти робиш вперше. З’являються улюблені спогади, моменти. І якраз їх хочеться занотувати, аби не забувати, адже пам’ять легко нашаровує дні і якщо місяць тому ми вперше виїжджали коляскою гуляти і кожне дерево здавалось зеленішим, то тепер я вилітаю з Дарусею пулею гуляти і вже на автоматі минаю ті дерева, думаючи про те, щоб встигнути на здибанку в центрі 🙂 Отож наші першості, улюбленості та спостереження:

  • наша доця любить довго-предовго прокидатись, при цьому змінюючи емоції щосекунди, потягуючись, викручуючись, показуючи різні гримаси. Наш улюблений момент, коли вона вигинає спинку, закидає голову назад і з щільно закритими очима піднімає брови так високо, що на лобі появляється з десяток дрібних зморшок. Така наче маленька дитинка і старенька бабуська в один момент 😀
  • наші прогулянки почались із балконних 5-10-15-20-30-тихвилинок, а потім перейшли у вже годинне гуляння із коляскою! Ми з Максом почувались такими гордими, везучи свою крихітку. Все думали чи їй не зимно, чи не трясе занадто, розвідували де гарні місця для прогулянок і посиденьок, де менше машин і красиво. Балакали про те про се… як же я колись мріяла про це, а тут оп і здійснилось! 🙂
  • найдовший ритуал зі всіх виявилось купання, адже до загоєння пупчика потрібно кип’ятити воду (ну тобто може і не потрібно, але наші лікарі на цьому наполягають). Макс вмикає два чайники і що п’ять хвилин бігає їх наповнювати знову, далі потрібен час на вистигання води, знаходження вдалого моменту, коли доця вже не спить, поїла, зригнула, наповнила підгузок, але ще не хоче їсти знову. Вловити цей короткочасний сприятливий момент та ідеальні передумови для купання виявилось не так просто… То ж перше купання було голодним і плачучим, але, навчившись на своїх помилках, вже друге купання було для доці релаксуючим і приємним! Ура!
  • в кожного є свій “дитячий фетиш” – якась найулюбленіша частинка тіла немовляти. Для мене це завжди були ніжки… а саме пальчики і ще не стоптані стопи 🙂 Але в Даринки поза тим я дуже облюбувала й інші дуже зворушливі місця: вушка, які по зовнішньому контуру покриті волосяним пушком (наша маленька Росомаха), такі ж волохаті плечики, неймовірно бархатні на дотик, голівка, на якій волосся росте по колу, закручуючись у вихор на чубчику (ми її ніжно називаємо Кокосиком), довгі пальчики на руках, якими доця любить себе досліджувати, погладжувати волосся на потилиці, щипати свої щоки, хапатись за одяг, коли беру її на руки… наче страхуючи себе, виточені губки і ротик, яким вона квапливо крутить вбоки, коли я даю їсти (наче від захвату: ура, нарешті, їжа-їжа-їжа, аааа!) Та що там казати, свою доцю любиш всю і повністю!
  • звуки: хоч Даруся ще не говорить словами, проте дуже рясно сипить звуками. Крихкоче як сорока – їсти хоче, видає інопланетні звуки – прокидається, покрикує як динозавр – хоче уваги, високовольтний короткочасний пискіт – щось сниться і то далеко не все.
  • сльози. Ну.. їх просто нема. Ага, я теж була дико здивована, що немовлята плачуть без сліз 🙂
  • перші іграшки: брязкальце від татуся, дерев’яний пазлик від хресної, гризунці від тітки, в’язаний Лис від мами. Насправді дитині байдуже до них, їй важлива увага батьків, тепло обіймів і любов, це більше радість для нас – забезпечити доню першими дитячими атрибутами. Нічого, їх час ще прийде… А поки обійми, тепло, любов 🙂
  • знайомство зі світом та людьми почалось десь із другого тижня після повної перемоги над соплями. Спершу ми почали досліджувати свій район на колесах, а згодом осідлали чи то пак обмотали слінг (дякуючи майстер-класу в рамках “Мамівки”, яку організовують слінгомами Львова)! Тепер наші дороги були повністю відкритими аж до центру й далі! Якщо і справді молоді мами часом впадають в депресію, то я певна, що часто це через соціальну ізоляцію. Без рідних і друзів дні перетворюються на “День Бабака”, особливо коли твій скруцьок ще маленький, багато спить, їсть і наповнює підгузки добром. Для нас зустрічі з рідними були як ковток свіжого повітря! Познайомили Дарусю з всіма дідусями і бабусями, сестричками, тітками, вуйками – це так потішно спостерігати, як усі леліють твоє дитя, цілують, пригортають – розпирає така мамська любов до своєї малечі і вдячність, що світ її так ніжно прийняв. А Ксеня узагалі впевнено заявила: “Я Дарусю люблю найбільше зі всіх! Вона мені найбільше подобається!! Такі маленькі пальчики!” 🙂
  • можемо похвалитись і розширенням горизонтів гуляння, нам вдалось пішки зайти із дому до парку Костюшка, який же то кайф змінити “районні шпалери”, повечеряти у центрі з татком, так би мовити “вирватись в люди” 🙂
  • і ще паро слів про сон: найчастіше питання друзів, рідних, знайомих: “Ви висипаєтесь? Даринка дає спати?”. Здебільшого дає, паро разів просить вночі їсти і знову засинає. Але бувають неспокійні ночі чи просто втома набігає за день. І тут я зрозуміла для себе важливий момент: невиспана мама гірше ворога, бо тоді дуже бракує терпіння і розуміння до дитинки. Тому якщо втомилась – краще виспатись із нею посеред дня, аніж зробити тисячу і одну справу, навести чистоту вдома і зриватись в сльози чи грізно заспокоювати малу: “Дарина! ану не плач, все ж добре! Чого ти кричиш?!”. Так, це мамин сором. То ж тепер я таких помилок стараюсь не повторювати. Якщо відчуваю, що втомлена, то організовую обідні кимарення синхронно із донею – це дуже солодкий і відновлювальний сон. Часом доня прокидається навіть швидше, але тихенько лежить, дивиться і дозволяє мені доспати 🙂 …і нехай весь світ, невимитий посуд, невипраний одяг, незроблені справи зачекають, бо коли щаслива мама – щаслива й дитина.
  • люблю і ті солодкі моменти, коли доня спить в мене на грудях. Так довірливо, затишно. Посопує собі, вклавшись на свої щоки. Макс теж полюбляє її брати до себе, вкладається на ліжко і заколисує її на животі. Така сімейна ідилія 🙂

А свій перший місяць ми святкували у парку Культури на фестивалі вуличної їжі, не тільки Даринка, але і її батьки люблять поїсти… сім’я ненажер 🙂 Була сонячна погода, божественні запахи навколо, музика, зелена травичка і настільні ігри в колі друзів. Сергій до речі був першим із хлопців-друзів, хто виявив бажання потримати Даринку на руках, він ще тоді не знав що буде хресним :Р, але вже заробляв перші “батьківські бали” 🙂


Можна поширити за допомогою:
  • Christine Slobodian

    Оооо, це відео, яке можна дивитися вічно 🙂
    А серед фото – мої фаворити то Даруська у ванночці і кадр, де вона в тебе на грудях, а ти така.. така от свіжа, радісна якась, незвична… Така мама-мама. Чудесна, одним словом 🙂

    • Nastya Mryglod

      🙂 добре, що тепер ера телефонів із нормальними фотокамерами… я б пів світу віддала за знимку із мамою у такому віці