Пригода дівчача
[…Дрогобич, Залужани, Гарбузовий Рай…]


Знаєте, коли люди дізнаються, що у нас в сім’ї троє доньок, то чомусь відразу співчувають мамі (бо то ж скільки треба терпіння, аби всіх виховати) і татові (бо він же єдиний чоловік в хаті посеред жіноцтва). Але повірте, переваг у такій комбінації незліченна кількість 😊 Татові дістається ніжність, розмови за кавою та обговорення усього на світі, а мамі ми компенсовуємо недоспані ночі спільними вилазками, а віднедавна і мандрами! 😎

Рік тому ми були у Луцьку – планували, що це буде пілотна версія перед виїздом десь закордон, але наші квитки у Гданськ на березень з’їв коронавірус.. 😱 Ну й нехай! Зате ми відкрили для себе крутезні місця зовсім поруч. Тому готуйтесь до захвату і поїхали!

Наш маршрут виглядав так:
День 1 – приїзд у Дрогобич, дослідження міста, вечеря і ночівля в Залужанах
День 2 – ще трошки Дрогобичу, а далі екскурсія на сироварню “Гарбузовий Рай”
Добирались ми машиною, всі локації недалеко від Львова – тож це ідеальний маршрут на вихідні!

Дрогобич
У ньому вся сіль!
Це коли очікуєш мало, а отримуєш дуже багато. Відразу помітно, що місто розвивається і що є тут ентузіазти, які працюють над його привабливістю та промоцією. Стильне лого, сучасні туристичні фішечки: як от селфі-мапа, лого-лавка, музей просто неба, дуже симпатичні кафе із дрогобицькими стравами.

Знайомство із містом варто розпочати з Ратуші, в приміщенні якої є Туристично-інформаційний центр. Там і мапу видадуть, і розкажуть, що найцікавішого побачити, і зачарують прикольною сувеніркою. Але що залишає ще більший відбиток – це пристрасть і любов, із якою працівники турцентру розповідають про своє місто. Знаєте, це унікальна родзинка малих містечок – такі правдиві патріоти, які невимовно люблять місто, де вони народились та живуть. На вході до Ратуші я випадково перетнулась якраз із таким – Ігор Чава – серце і душа всіх ініціатив по промоції міста. І хоч я особисто його не знаю, але, побачивши, розпливлась в широчезній усмішці, а він сказав: “Доброго дня” і усміхнувся у відповідь 😊 Замість тисячі слів просто гляньте на фб сторінку турцентру і вам точно захочеться у Дрогобич!

Далі варто відвідати місця, які увечері (в околі 5 год) зачиняються – церкви, музеї і сама вежа Ратуші. Долаєте нагору більше 100 сходинок, оминаєте старий невтомний годинник і насолоджуєтесь красою! До квитка завбачливо дають буклет, де детально описано, що цікавого можна побачити із вежі. Кажу ж, client experience на висоті!

Церква святого Юра цілорічно функціонує як музей, а на великі свята провадить і літургії. Місце в плані енергетики – фантастичне, от справді духовне. Церква побудована ще у 15 ст., повністю із дерева, ззовні зачаровує, а всередині – перехоплює подих. Усі розписи просто на дереві, словами то правда не передати.

Унікальність місць на цьому не закінчується. В Дрогобичі є найстаріша з нині діючих солеварень в Україні та одне із найстаріших підприємств Східної Європи. Обов’язково заплануйте собі екскурсію сюди. В Турцентрі вам дадуть номер пані Оксани, яка вас точно вразить із першого слова! Солеварня дуже старенька та занедбана (чесно кажучи, в голові постійно не вкладалось, що вона діюча, що це не постановка заради туристів, а щоденна праця в ненайкращих умовах). Але те, як про неї розповідає пані Оксана… те, як вона закохана у справу всього свого життя, те як вона описує ту сіль – це просто захват. Поки є такі люди, я за нашу країну спокійна. Вона і технолог, і геолог, і контролер, і маркетолог, і екскурсовод, і виробник сувенірів – та що там, мозок та серце всього підприємства. “Ви дивіться, яка наша сіль гарна – як сніжок. А яка смачна! Такої більше нема.” Такої пані Оксани теж більше ніде не знайдеш 😊

Трошки далі від центру є Хоральна синагога – такої великої синагоги я ніколи не бачила. Навіть заради цікавості – варто зайти.

Музеї ми оминули, тому рухаємось до красот просто неба. Площа Ринок симпатична та затишна, перегукується мені із нашою. Тут є цікавий фонтан із парасолькою, вуличний гідрант, із якого можна випити чистої води, навколо багато приємних закладів.

Відразу поруч є величний красивий Храм святого Варфоломія та Оборонна Вежа (що слугує зараз дзвіницею) і натякає на багату історію міста. Коло неї симпатична лого-лавка, повз яку не можливо пройти, бо ж “Мама, я в Дрогобичі!” 😉 До речі буквально недавно встановили ще одну, читайте тут. Навколо площа Замкова Гора, посеред якої красується Юрій Дрогобич. Тут і вуличне піаніно, яке навіює грайливий та романтичний настрій. Будьте пильні, від скверу навколо церкви починає квест “Знайди 10 деревних янголів“.

А продовжується він у парку С. Бандери. Мальовані янголи примостились серед дерев: у дуплі, де відкололась кора, на стовбурах. Це цілий азарт – знайти їх усіх 🙂 А по дорозі з парку милують око мурали, невеличкі малюнки то тут, то там. В таких деталях відчувається любов.

Обов’язково прогуляйтесь вулицею Тараса Шевченка, де збереглись симпатичні вілли.

Враження від нових міст зазвичай складає архітектура, люди і звісно… їжа! Рекомендуємо:
1. Osteria Doshka, де при вході красується ретро телефон, за допомогою якого можна телефонувати й сьогодні. Смачної їжі на вибір вдосталь.
2. Кав’ярня Кавун частує унікальною Дрогобицькою соленою кавою – друзі, це дуже смачно! Також із цікавинок є десерти із соленою карамеллю та риба запечена у солі. Атмосферне, приємне місце.
3. Franko відразу навпроти входу в Ратушу, Іван Якович би здивувався із сучасної кухні та бургерів, а от нас заклад потішив 🙂

Еко-резиденція ZALUZHANY
Місце сили і натхнення
Резиденція розташована на овечій фермі. Тут розводять унікальні породи овець (чорно-білі і високі з довгими вухами 😊). Ферма оточена пасовищами, навколо мальовничі простори. Гостьові будиночки виконані в сучасному скандинавському стилі, кожен зі своїм стилем та родзинкою. Ввечері на терасі проводжаєш сонце, а вранці зустрічаєш доглянутих симпатичних овець 🤗  Тут кожна деталь, кожен куток зроблений із турботою та любов’ю. Пан Олександр – власник ферми – особисто зустрічає гостей, показує свою господу, розповідає про цікаві факти і запрошує на вечерю та вечірнє чаювання. Друзі, уявіть 100% данське хюґе поєднане із гастрономічною ейфорією… Такої смачної лазаньї (та ще й із супер-ніжної баранини) я ніколи не куштувала. Додайте до цього трійко неординарних салатів та прохолодний бузиновий напій. Уже тече слинка? 🙂 То я ще навіть про сніданок не розповідала! Якщо можна поставити 12 із 10 – то це моя оцінка для цієї локації.

Після насиченого дня ми максимально гарно провели вечір: дівочі розмови до ночі, маски для обличчя, мартіні та смачні сири, спільний перегляд фільму на ліжку – ну що ще треба для ідеальних дівочих посиденьок 😍

Сироварня “Гарбузовий Рай”
Де кохання між чоловіком та жінкою поєднується із любов’ю до сироваріння

Я тут процитую свою сестру Олесю, більш влучно і не опишеш.
“Сироварня “Гарбузовий рай”– сімейний проект і також очевидний об’єкт любові 🙂. Молоді господарі з усмішкою розповідають про перипетії свого починання, про деяких із своїх домашніх улюбленців – голодну голубу і білу плісняву 😃, про порятунок старої австрійської школи та про песика Гарбузика…. Через віконце можна заглянути у святая святих – кімнатку, де в спокої дозрівають жовті головки сиру. Кожен шматочок із дегустаційної тарілки має свою історію і родзинку. Слухаєш пана Ігора і розумієш, як би просто це все не виглядало – веселі кольорові двері, ручні овечки і гамачок під деревом – то є щоденна і клопітка праця, яка вимагає абсолютної уваги і самовіддачі. Недоспані ночі, “перекидання на вимогу”, обгортання і обмазування всякими спеціями – звучить трохи ніби про доглядання немовлят 🙂, а це все про пахучі колобочки сиру.”

Від себе хіба додам, що пан Ігор виріс у центрі Львова, але з дитинства цікавився кулінарією. І його (дитя міста) на пару із своєї дружиною Соломією (теж львів’янкою) зовсім нічого не спинило, аби перебратись до села, завести велику господу і почати виготовлення сиру! Щиро захоплююсь такими авантюристами, мрійниками, ентузіазтами, яким усе вдається. І не тому, що народились під щасливою зіркою – а вміють присвятити усього себе реалізації задуманого! Для натхнення читайте статтю про них на Ukraїner-і. А як захочете приїхати – зателефонуйте наперед, аби записатись на екскурсію 😉

Проста поїздка на вихідні виявилась неймовірно мотивуючою, захопливою та надихаючою. Як бонус, нам вдалось виловити мамину шкільну найкращу коліжанку, яка живе у Дрогобичі. Так любо було спостерігати за ними. Ішли і говорили собі про життя, а ми позаду мимоволі уявляли, як вони малими йдуть зі школи, діляться думками, про щось собі мріють.. Кожного разу переконуюсь у тому, що щастя справді зовсім поруч. Втомлені та радісні ми повернулись додому, в обійми до своїх коханих чоловіків та діток 🤗 І з чітким і сильним бажанням повторити наші дівочі мандри знову 😉


Можна поширити за допомогою: