Пригода польська […Соліна та Бещади…]


У нас було 4 дні, бажання води та гір, машина і нас троє.
Вирішили вперше поїхати у мандрівку закордон машиною… не літаками одними 🙂

Солінське озеро (Jezioro Solińskie) давно приваблювало нас гарними відгуками друзів і близькою дислокацією. Напакувавши сумки, захопивши зелену карту та паспорти ми чухнули до кордону у с. Смільниця. Дорога туди пречудова, лише відрізок після Самбора гірший, але зовсім не критичний. Кордон тільки для машин і вселяє надію на швидке проходження. Доня вранці так солодко спала, що нам не хотілось її будити, тому ми виїхали десь о 9. Гадаю, якби ми пожертували її сном, то пройшли б кордон швидше… але все має свою ціну 🙂 Нам переїзд зайняв 2.5 год, включаючи такі розваги, як перевірка машини собакою, заїзд “на яму”, розкриття всіх валіз. Добре, що після в’їзду в Польщу відразу відновлюєш 1 годину часу, така собі компенсація за кордон 😉

Наш маршрут на 4 дні виглядав ось так на карті і ось так поденно:
День 1-2: Дорога, переїзд кордону, Солінське озеро
День 3: Подорож на вузькоколійці, Лісовий зоопарк
День 4: Гори Бещади, повернення домів

Соліна – то є польський Шацьк 🤗
За “відчяттям Європи” тут їхати не варто, а от заради водних розваг: яхти, каяки, катамарани, кораблики, купання – дуже навіть можна 🏄 Вода чиста, бачиш як навколо ніг метушаться рибки. Озеро має неправильну форму з багатьма затоками і пляжами. Ми жили зі сторони села Соліна, недалеко від дамби (завдяки, якій і утворилось водосховище). На кожному кроці ресторанчики, кафе, магазини зі всяким сувенірним мотлохом 🙄 З позитивного: люди часто на прилавках продавали великі склянки ягід: малина, ожина, лохина, що і для нас, і для доці був смачний перекус. Окрім цього я була щиро здивована, що посеред усіх ігрових автоматів, аля перевірити силу свого удару, airhokey і т.д., були два великі шалаші з розпродажем від Cropp-у 😎
Кафе пригощають переважно польською кухнею, варениками та піцою 😏 Ми жили у готелі White Sails Solina, який ще активно добудовується. З переваг: гарний краєвид, адже гостьові будинки на пагорбі, дуже приємний інтер’єр кімнат, усе новеньке, смачний сніданок, але є і недоліки: будівельні роботи довкола, проблемний Wifi і 300 з гаком сходинок до будинку 😅 Можна міцно підкачати сідниці 😆😀

Берег з цього боку озера кам’янистий, комфортно іти плавати у сандалях чи аквашузах. Доця шаленіла від води, плюскалась, кидала камінці і дивилась на рибок. Часом мені здається що у Дарусі якийсь прихований гідрокостюм… ні гірська річка, ні холодне озеро її не лякають. В якийсь момент все закінчується тим, що вона розлягається на воді, занурюється і регоче. Цього разу вона ще й горланила при цьому: “Капітан Джонатан-капітан Джонатан!” – один з улюблених віршів у книзі А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га 🙃 Окрім водних розваг можна піти прогулятись на дамбу, яка польською звучить як Zapora Wodna W Solinie (кумедно, пра?). Звідти розкривається гарна панорама озера та довголишніх пагорбів.

І як на шацьких озерах, так і тут, погода примхлива, після сонячного дня небо затягло хмарами і наступні два дні ми ловили дощ із неба. Але засмучуватись не варто, бо є багато цікавинок та занять, яким погода не робить погоди 🙂 Наш дощовий чек-ліст:
1. Поплавати на кораблику по озеру. Перший поверх критий, із столиками та навіть невеличким кафе, другий поверх відкритий. Від Port Solina ми пропливли до берегів зі сторони с. Полянчик, дістались острова і повернулись назад. Даруся мала невеличкий джек-пот: капітан впустив її за штурвал і навіть приміряв на неї капітанський кашкет 💙

2. Поки Даруся спить у возику, всістись під парасольками на березі озера, сьорбати каву і насолоджуватись краєвидами. Наші внутрішні інтроверти були дуже щасливі та відновлені 🙂 Особливо враховуючи красу озера, білі яхточки та гори на фоні.

3. Поїхати у с. Майдан (Majdan) та покататись вузькоколійній залізниці. Ось тут можна перевірити актуальний розклад, ціни та навіть придбати квиток заздалегідь. Сама станція досить симпатична та затишна, можна роздивитись старенькі потяги, покататись на дрезині. Ми обрали маршрут MAJDAN – BALNICA (9 KM), десь 40 хв чух-чухали посеред лісів та полів, коло річки та гір до станції, пів годинки погуляли там і повернулись назад.
Ще на під’їзді до Майдану ми з Максом питаєм Дарусю: – Ну що, ти готова проїхатись у потязі?! Вона рішуче кричить: – ТАК! А через 2 хв обертаємось, а доня солодко спить 😂 Я переживала, що вона проспить всю атракцію, але десь перед зупинкою у Balnica, доня проснулась і вже задоволено визирала з потяга, називала дерева, квіти та прислухалась до цвіркунів.

4. Зовсім поруч із с. Майдан є лісовий зоопарк у с. Лісна (Liszna). Даруся у нас великий прихильник звірячої теми, то ж оминути це місце було важко. Особисто мене дуже вразили олені з великими волохатими рогами та оленята з білими плямками на спині (як у мультику Bembi 😊), нутрії, козенятка, барвисті качечки, білочки, чубаті курки і навіть сурикати (більше ніж тварин Даруся хіба любить мультик “Король Лев”, а зокрема Тімона та Пумбу – це була вибухова зустріч доці і малих Тімонів 😁).

5. Спробувати місцеві страви. Канапка по-бещадськи: велика скиба сірого хліба, намащена смальцем і згори викладені малосольні огірочки! Пиріг по-бещадськи: два засмажені великі деруни, між якими м’ясний гуляш з овочами 😋
6. Закупитись смаколиками у Biedronka та влаштувати вечір настільних ігор (тут важливе сприяння дитини, чим швидше ляже спатки, тим більше є часу зіграти настолку 😀; Даруся нам зробила приємний сюрприз і заснула пів 7 й до ранку 😇).

7. Поселитись в ідеальній хатинці посеред пагорбів Dom Gościnny Borsuczyna, де навколо ідеально скошена трава, а тишину перебиває тільки спів пташок. На ранок хмари розбіглись, ми смачно поснідали, а доня включила “режим село”: закопувалась в піску, ганяла босоніж по росі, вилазила усюди, де це було можливо, а ми були на 100% впевнені, що вона щаслива!

Останній день ми зарезервували для коханих гір 💚

Цитуючи Вікіпедію:
Бещади — частина великої дуги Східних Карпат. Простягаються від Лупківського перевалу (Польща) до Торунського перевалу (Україна). Східна частина Бескидів, що розташована в Україні, називається Верховинський Вододільний хребет, або Східні Бескиди. Західна частина гір розташова на теренах сучасної Польщі, Словаччини та України й називається Західні Бещади.

Дуже хотілось вибратись на якийсь із хребтів та роздивитись наші Карпати з іншого боку. Оскільки Максові коліна ще відходили від Gorgany Race, ми вирішили не брати найвищу вершину цього регіону, а зупинитись на Полонині Ветлинській. Піднятись туди можна із декількох точок, ми обрали маршрут із Przełęcz Wyżna (жовте маркування). Там є велика парковка (платна як і сам вихід на маршрут). Даруся застрибнула в ерго, ми зарядились завзятістю і за хв 40 уже сиділи коло Chatka Puchatka – туристичного притулку на вершині. Ці місця дуже туристичні, але то тут то там трапляються знаки, які попереджають, що у лісі є ведмеді, рисі та олені – і це прекрасно! Ми смачно прогулялись по хребті, втягнули в себе пейзажі, повалялись на траві – знову ж таки щасливі інтроверти 🤗 На спуску доця попросилась іти і активно вишивала ногами з гори, час від часу запиняючись коло квітки, палки чи камінця. До речі весело було спостерігати, як люди лишали попри стежку візки, брали дітей на руки і йшли вгору. Узагалі на цьому маршруті побачити людей без дітей – була рідкість – знову ж таки це прекрасно!

Повернення додому було дуже швидке, із 15-ти хвилинним переходом кордону. Вже увечері, сидячи вдома у Львові, було важко повірити, що ще вранці ми ходили горами в Польщі 😊 Рекомендуємо! Це гарний маршрут на малі чи подовжені вихідні 👍 Było fajnie!


Можна поширити за допомогою: