Пригода словенська
[…озера Блед і Бохінь…]


Коли сонце розжарене над містом висить,
І від чаду машин кругом іде голова.
Я згадаю прохолодних озер блакить
Куди їздили ми в Словенії! 😋

Травневі вихідні – то такий феномен, що всі починають хотіти кудись їхати, ми не вийняток 🙂
Хотілось нам в гори, начаруватись красотами і вирватись з міста та людської метушні. Зовсім випадково впала в око Словенія (про яку ми практично нічого не знали), почали досліджувати і зрозуміли, що це ідеальний варіант!

Оскільки Даруся в нас противник довгих автопоїздок, то летіли ми літаком Львів-Венеція, користуючись послугами авіаперевізника Ernest, про всі нюанси перевезення дитини тут. А потім взяли машинку на прокат і вйо до Словенії. Відразу коло аеропорту Венеція-Марко Поло є велика парковка, де є можливість орендувати авто. Реєструвати варто наперед через інтернет. Ми скористались послугами Win Rent, обслуговував нас італієць, що одружився на українці. На хвилі лояльності запропоновував платити менший завдаток і дав нам новесеньку машинку з пробігом.. 13 км! 😎 Оренда автокрісла на 10 днів нам би обійшлась як мінімум у 60 євро, тому ми вирішили взяти своє зі Львова, заплативши за багаж 20 євро в два боки: і економніше, і виграли ще місце на наші речі.

Наш маршрут на 10 днів виглядав ось так на карті і ось так поденно:

День 1: прибуття у Венецію, ночівля на півдорозі до Бледу
День 2: дорогою до Словенії заїжджаємо подивитись на Laghi di Fusine, далі фінішуємо на Бледі, гуляємо
День 3: досліджуємо Блед, плаваємо на човнику, наминаєм смакоти, а ввечері виїжджаємо до озера Бохінь, де ночуємо
День 4-5: Досліджуємо Бохінь
День 6: вирушаємо до каньйону Tolmin Gorges, а опісля в Постойну
День 7: Печера Постойна та Пред’ямський замок, ночуємо недалеко від Шкоцянської печери
День 8: Печера Шкоцянська, виїзд в Трієст
День 9: гостини у родини 🙂
День 10: вирушаємо до Венеції, гуляємо, здаємо машинку і сідаємо на літачок

Локація перша: озеро Laghi di Fusine, Італія

Ми прилетіли до Венеції увечері, поки взяли машину та добрались до готелю, то вже було ближче до ночі. На автобані нас застав страшний затор і все, про що мріяли – смачна вечеря. Звісно для закладів було запізно, думали заїхати на заправку хоч якісь хот-доги з’їсти, але тут з цим біда, то вам не ОККО чи WOG 😋 Ми заселились, а Макс, як справжній чоловік, пішов добувати нам їжу! Даруся міцно заснула ще в машині, а я чекала Макса з великими голодними очима діаметром у Всесвіт 🙂 Нашому щастю не було меж, коли він повернувся із неймовірною італійською піцою!! Їли наче шматки раю. Так що додатковий бонус готелю Casa Gamberini – поруч піцерія, де за 9 євро буде вам щастя.

Коли Макс запропонував по дорозі в Словенію заїхати до озера в Італії, я відповіла: “В Словенії буде купа озер, може не варто гаяти час і відразу туди?”. Як же я помилялась! Проміжна локація виявилась найбільш мальовничим зі всього, що ми бачили опісля 🙂 Поєднання бірюзової води із високорослими ялинами та засніженими горами на фоні – це розкішно. Італійська версія Синевиру 🙂 Можна пройтись навколо, не вистачає хіба продажу грибів і кольорового меду кожні 10 метрів 😁

Локація друга: озеро Блед, Словенія

Найпопулярніше місце у Словенії, тому будьте готові і до юрби людей, і до асфальту. Але все це згладжується тим, що навколишня цивілізація та інфраструктура зроблена досить грамотно і з любов’ю. Багато зелені та квітів, мальовничі алейки, симпатичні човники, чисто, красиво і без атрибутів супер-курортів аля столики з китайським непотребом, тисяча фастфудів, екскурсоводи з само-сітілайтами та парасолями. Так що людність нам не заважала.
Озеро і справді красиве, прозоре. На скелі розлігся замок, а за ним засніжені гори. Непогане поєднання, правда ж? 🙂 Ці краєвиди особливо смакують із місцевий делікатесом – «Kremna rezina», зображення якого можна побачити майже біля кожного ресторанчика. Що ж – вартий уваги, нам дуже засмакував! Наче від Наполеону залишили два коржі, а решту заповнили заварним кремом і ще чимось пухким та магічним 🙂

Прогулянки навколо озера гарно доповнюються прогулянкою по воді до острова на кораблику.
Там більшість туристів біжить підніматись на дзвіницю задзвеніти у дзвін (щоб здійснились бажання), а закохані відчайдухи несуть своїх половинок на руках по 99-ти сходинках (то для сімейного щастя 😅), ну а ми обираємо валяння на травичці та поїдання морозива! Якщо ж хочеться трішки розваг та адреналіну то вам на літні санки! Траса прокладена на горі Straza, піднімаєтесь на витязі, а вниз на санках! Це круть 🙂

Роздивитись панораму озера гарно із замку на горі, для цього потрібно подолати не один десяток сходинок, але однозначно варто! Крім панорами можна ще собі посмакувати вином чи іншим смачним у ресторанчиках. Словенська мова дуже зрозуміла, мелодійна, а люди ввічливі, добрі та гостинні! Настільки гостинні, що раді відгодувати гостя навіть більше, ніж це роблять у нас 😁 Будьте готові до великих… та ні, до ГІГАНТСЬКИХ порцій! Супчик і друге – не варіант, бо після супчику ви вже другого й на вечерю не подужаєте 😅  Так сталось, що мені двічі у різних ресторанах приносили не ту страву, яку я замовляла, але в одному випадку мені на знак вибачення подарували троянду, а в іншому – принесли безкоштовну екстра порцію 😅

Жили ми у селі Село 😀 Крім того, що це весела тавтологія, то ще й дуже миле та естетично неймовірне місце, тут люди вміють дбати про комфорт з нотками любові і дбайливого ставлення до природи. Де “ліпшіші” місця з гарним видом, то майже 100%-во поставлена лавка. В Дарусі ж топ розваги були знайомства з людьми, тицяння і гавкання в сторону песиків та споглядання за качками. Виявилось, що у нас дуже соціальна дитина, а ще “kawaii-на”, як запевняли японські туристки 🙂 Буде гіпнотизувати поглядом незнайомців, поки вони не усміхнуться їй!
Двох днів на Бледі нам вистачило сповна, якщо ж приїхати влітку, то можна ще затриматись, щоб покупатись і з’їздити поруч до Vintgar Gorge – судячи з фото, нереальна локація (на жаль, була закрита на реставрацію у травні).

Локація друга: озеро Бохінь, Словенія

Озеро залягло поміж гір і підкорило нас своїм спокоєм, меншою зацивілізованістю, більшою “дикістю”. Атмосфера дуже живописна і наповнююча – інтроверти мене зрозуміють 😉 До природніх козирів неодмінно додам іще джокер – хатка, де ми проживали. Нам пощастило бути одними з перших гостей, адже вона тільки відкрилась. Господарі словенці – дуже круті, приємні і гостинні. TUBA Appartment розташована вглиб лісу, біля річки Sava Bohinjka, поселення Ukanc. Вітальня із каміном, вихід в сад, шум річки за вікном… Сказати затишно – не сказати нічого! Більше того, господарі для гостей влаштували барбек’ю та посиденьки, все було дуже по-сімейному і гарно. То ж подружившись, ми по вечорах радо засиджувались коло каміну, попивали щось смачне і теревенили собі про те про се, поки Даруся спала 😊

Вдень же ми активно досліджували навколишні красоти, а їх тут багато! Недалеко від нашої хатинки є водоспад Savica, оскільки я не так багато водоспадів бачила за своє життя і більшість із них доволі маленькі (карпатські аля Гуркало) то цей мене ще й як вразив! З верху гори валить вода і пролітає 78 метрів до землі! Від чого навколо мільярди крапель і навіть на віддалі від нього весь покриваєшся “росою” 🙂

Недалеко від водоспаду можна скористатись витягом і піднятись на гору Vogel (1535 м), а далі продовжити пішу прогулянку по розлогих гірських хребтах. Саме з таким настроєм ми вибрались в гори. Проте дещо почало нас насторожувати. Спершу попалась на очі погода на якомусь телевізорі, начебто на горі сніг. Ми посміялись і пішли далі, але разом з нами у вагончик сідали люди з лижами та бордами. Тут я вже зовсім здивувалась (то ж травень!). Ну і коли ми виїхали на гору то узагалі випали в осад 😅 Знаєте, гуляти в кедах по снігу вище кісточок – то так собі) Ми трошки помочили ноги, прогулялись, Даруся чемна засопіла у ерго, а ми вирішили піти у кафе на горі, випити кави, повалятись на лежаках і подивитись на гори… засніжені гори (а що робити 😃).

На іншому кінці озера розляглось симпатичне містечко Рибчев Лаз (Ribčev Laz). Прогулятись, поїсти, помилуватись ідеальними газонами, квіточками, безтурботно спостерігати за качками та човнами на воді. Звідси чудово видно найвищу гору Словенії – Триглав, а в центрі містечка у вигляді монументу – його першопроходці. Зовсім поруч є дуже мальовниче місце із мостом  через річку, яка бере початок із озера, та старовинною Церквою св. Івана Хрестителя (Cerkev Sv. Janeza Krstnika). Кажуть, з-поміж усіх місць Словенії – це заслужило найбільшу кількість фотографій мандрівників 🙂 Ми ж більше прихильники природніх красот, тому не прогавили шанс пройтись маршрутом Korita Mostnice. 2 км приємної прогулянки вздовж бурхливої річки, яка з року в рік вимальовує кам’яні береги, утворює каньйони, ущелини і тішить очі мандрівників. Родзинки маршруту “Слоник”, “Чортовий міст”, а я б ще додала у список хатинку у Долині Voje… бо що може бути більш ідеальним, аніж какао та ягідний домашній пиріг, які поїдаєш на балконі традиційної словенської хати, споглядаючи на долину, гори та хмари.

Локація третя: каньйон Tolmin Gorges, Словенія
От за що ми найбільше полюбили Словенію – це за те, що вона вміє неабияк дивувати. Начебто невелика країна, зовсім не розпіарена, але ж скільки тут “перехоплюєподих” локацій. От як цей каньйон. Ти наче потрапляєш в чарівний світ таємних лабіринтів, печер, підвісних мостів і проваль. Річка нереального бірюзового кольору розтинає білі береги. І всі ці контрасти такі смачні-пресмачні! Ми були в стані повного збудження і цікавості, що ж далі, що там за поворотом, що нас чекає. А тепер менше слів і більше фотографій! І до речі… в цих місцях є вхід до великого печерного лабіринту, яким колись блукав Данте Аліг’єрі. Кажуть, саме із цих місць він черпав натхнення до “Божественної комедії” та опису.. пекла 🙂

Словенські печери заслуговують на окремий допис, то ж опускаємо під землю у дописі тут.


Можна поширити за допомогою: